Нижній Іст-Сайд, безперечно для кожного містянина, є одним із найперших районів Нью-Йорка, який з часом був значно трансформований. Він зазнав суттєвих змін і став свідком різних культурних зрушень, що панували у Сполучених Штатах. Про історію Нижнього Іст-Сайду та зв’язок між ним та іммігрантами зі всього світу читайте далі на manhattanski.
Спочатку цей регіон Манхеттена складався переважно з сільськогосподарських територій та відкритих просторів, де наприкінці 17-го століття голландські та англійські поселенці заснували ферми та сади. Однак, починаючи з середини 19 століття, Нижній Іст-Сайд перетворився на осередок імміграції, особливо для хвиль новоприбулих, які перебували в пошуках нових для себе можливостей у чужій країні.
Іммігранти безпосередньо зі Східної Європи, а це насамперед були євреї та італійці, оселилися в околицях, створивши жваву і різноманітну громаду в цьому районі Манхеттена. Нижній Іст-Сайд здобув визнання як “стартова локація” для іммігрантів, на якій знаходиться численна кількість переповнених багатоквартирних будинків і жвавих вулиць, що заповнені різноманітними магазинами та ринками. Можна стверджувати, що саме такий шлях до розвитку цього району Манхеттена (як “стартова локація”) став фактором до започаткування етнічного розмаїття його мешканців.
Від сільського господарства до маяку для іммігрантів
Нижній Іст-Сайд, як вже було згадано раніше, є одним з найдавніших районів Нью-Йорка. Він має довгу і динамічну історію свого розвитку, що характеризує постійні трансформації – від архітектурних до етнічних. Заснований як сільськогосподарський край, цей район став свідком послідовного набуття популярності особливо серед іммігрантських громад – тут залучались до організованої злочинності, криміналу, а також до різноманітних культурних рухів. Саме це зробило Нижній Іст-Сайд Манхеттена культурно-різноманітним.
Спадщина впливових “родин-засновників” збереглася у таких визначних пам’ятках, як Делансі-стріт, Бікман-плейс та парк Корлірс-Хук. У 1630-х роках Якобус ван Корлер оселився в Нижньому Іст-Сайді, займаючись фермерством. Згодом плантацію Корлера придбав Вільгельмус Гендріксе Бікман, який став процвітаючим і впливовим мешканцем. Джеймс Делансі, лояліст, у 1760-х роках володів великими сільськогосподарськими угіддями та садами. Він прагнув перетворити землю, обмежену вулицями Брум, Гестер, Ессекс та Елдрідж, на копію Західного Лондона. Однак його амбіції були зруйновані, коли його майно було конфісковано після Революційної війни.
Так, протягом усієї своєї історії Нижній Манхеттен слугував своєрідним маяком для іммігрантів з різних куточків світу. Поряд з ірландськими, італійськими, польськими та українськими сім’ями, Нижній Іст-Сайд виростив громади німецьких, афроамериканських, китайських, єврейських та домініканських іммігрантів. Музей іммігрантів, Будинок поселення Освітнього альянсу, численні історичні церкви, синагоги та пам’ятки виступають свідками багатого культурного минулого Нижнього Іст-Сайду, який тривалий період часу зберігав та продовжує зберігати свою спадщину.
Єврейський прошарок у Нижньому Іст-Сайді
У 1840-х роках Нижній Іст-Сайд став свідком швидкого зростання німецького населення, що призвело до утворення кількох районів, відомих як “Kleindeutschland”, або “Маленька Німеччина”. Ця громада процвітала протягом наступних чотирьох десятиліть і зрештою стала домівкою для третього за чисельністю німецькомовного населення у світі. Однак 15 червня 1904-го року німецька громада зіткнулася зі значною трагедією, яка спіткала життя численної кількості людей – катастрофа пароплава “Генерал Слокум”. Цей пасажирський пароплав, що перевозив переважно німецьких парафіян, загорівся на Іст-Рівер по дорозі на пікнік, що призвело до загибелі понад тисячі людей, переважно жінок і дітей.
Нижній Іст-Сайд широко відомий своєю багатою зокрема єврейською історією і слугував яскравим осередком імміграції саме цього народу. На початку 1900-х років хвиля східноєвропейських євреїв, що рятувалися від тогочасних проблем, почала перевищувати чисельність іммігрантів інших громад. Гості до Сполучених Штатів принесли з собою свої унікальні таланти, що призвело до створення процвітаючого театрального району. Таланти цього району справили великий вплив на сучасну голлівудську індустрію. Корені “Paramount Pictures”, “MGM” та “20th Century Fox” беруть свій початок безпосередньо з Нижнього Іст-Сайду Манхеттена, а також район став домівкою для голлівудських акторів з усього світу.
Цікавим є і той факт що у першій половині 20-го століття, в Нижньому Манхеттені процвітала та продовжувала тривалий час діяти злочинність. Насамперед італійська та єврейська мафія стали впливовими економічними та політичними силами в цьому регіоні боро. Історія Нижнього Іст-Сайду назавжди зберігатиме в собі хроніки організованого кримінального авторитету разом з відомими місцями, які запам’яталися численними вбивставами та розправами. Культовий стиль одягу, пов’язаний з єврейським мафіозним ватажком Арнольдом Ротштейном, пізніше став квінтесенцією мафіозного вбрання, увічненого в Голлівуді.
Розвиток району завдяки іммігрантам
Історичний Нижній Іст-Сайд охоплював різні райони, відомі зараз як Іст-Віллідж, Маленька Італія, Ноліта, Алфавіт-Сіті, Бауері, Два мости та Чайнатаун. У 1960-х роках Іст-Віллідж почав приваблювати різноманітних мешканців, серед яких були художники, музиканти та хіпстери. Їх присутність і культурний вплив були настільки значними, що до 1970-х років Іст-Віллідж утвердився як окремий район Нижнього Іст-Сайду. Згодом процес джентрифікації закріпився і набрав обертів у Нижньому Іст-Сайді з початку 2000-х років, перетворивши його на один з найбажаніших районів Нью-Йорка.
У 1978-му році під керівництвом Ліз Крісті одна з її програм у співпраці з такими організаціями, як “CENYC”, “Green Gueriilas”, “Charas el Bohio”, “The Real Great Society”, художником Гордоном Матта Кларком та організаторами громадських садів Оліном Форе і Кармен Пабон, ініціювала розвиток міських парків і садів. Серед вартих уваги прикладів – культурний центр Ла Плаза, сад усіх народів та Ель Белло Аманесер Борікеньо. Зелені зони слугували цінним скарбом для пожвавлення цього району.
Злочинність Нижнього Іст-Сайду пов’язана з іммігрантами
У 1987-му році група безхатченків створила табір у парку Томпкінс-Сквер, щоб привернути увагу до долі тих, хто залишився без даху над головою через знесення будинків на Нижньому Іст-Сайді. Ситуація загострилася в 1989-му році, коли на Авеню В і в парку Томпкінс-Сквер спалахнув бунт, що призвів до численних травм і подальших судових позовів проти міста Нью-Йорка.
В історії зберігся більш значний інцидент, який стався в 1991-му році. Згідно з офіційними даними та історичними довідками, близько 300 поліцейських були задіяні для виселення бездомних з парку Томпкінс-Сквер. Це виселення призвело до бунту, під час якого був підпалений магазин на Авеню А. Район був оточений на тиждень, естрада в парку була знесена, а сам парк був закритий на рік на реконструкцію, сумарною вартістю витрат на це – до трьох мільйонів доларів.