Стюарт А. Шлезінгер, відомий нью-йоркський адвокат, присвятив п’ять десятиліть побудові своєї репутації та успішної практики. Він представляв інтереси численних клієнтів у великих судових процесах, домагаючись для них значних компенсацій. Однак несподіваний поворот подій призвів до того, що він опинився в незнайомій і несприятливій ситуації, коли став відповідачем у федеральному суді на Манхеттені. Про те, як саме відомий адвокат втратив все під час суду у Манхеттені – читайте далі на manhattanski.
“План Шлезінгера”, або Просто шахрайська схема
Арешт 76-річного пана Шлезінгера став кульмінацією шахрайської схеми, яка вважається однією з найзухваліших в історії нью-йоркського права. З’ясувалося, що він врегульовував судові позови своїх клієнтів, часто на суми в 1 мільйон доларів і більше, а потім нечесним шляхом привласнював значну частину отриманих коштів для особистої вигоди.
Коли клієнти не отримували належну їм частку, пан Шлезінгер вдавався до різноманітних відмовок. В електронних листах до одного клієнта, Кеннета Лоулера, британця, який заборгував понад 900 000 доларів за позовом про медичну недбалість, пов’язану зі смертю його сина в лікарні Нью-Джерсі, пан Шлезінгер наводив такі причини, як нестача персоналу, проблеми з телефоном і комп’ютерною системою, і навіть недостовірні факти, які були розкриті в ході справи з адвокатом.
63-річний пан Лоулер висловив глибоке відчуття зради, оскільки чекав чотири довгих роки, не отримавши жодної компенсації. На слуханні у Федеральному окружному суді Манхеттена пан Шлезінгер нарешті визнав свою провину перед суддею Вільямом Х. Поулі ІІІ. Він зізнався, що з 2008-го року незаконно отримував кошти з розрахунків, перенаправляючи їх на особисті потреби. Відповідаючи на запитання про суму, яку він привласнив, пан Шлезінгер назвав приблизно 5 мільйонів доларів.
Клієнти Шлезінгера – жертви його схеми
Колишні клієнти, мовчки спостерігаючи за процесом, стали свідками визнання паном Шлезінгером своєї провини за звинуваченням у шахрайстві, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 20 років. Однак пан Шлезінгер так і не розповів про долю коштів своїх клієнтів, а його адвокат, Мюррей Річман, відхилив прохання про особисте інтерв’ю. Пан Річман зазначив, що пан Шлезінгер вирішив визнати свою провину, щоб полегшити процес реституції, і докласти всіх зусиль, щоб повернути кошти своїм колишнім клієнтам, в тому числі розпродавши свої активи.
Одним з активів, від яких пан Шлезінгер погодився відмовитися, є екстравагантний будинок з вісьмома спальнями та п’ятьма з половиною акрами землі в Куогу, Лонг-Айленд, який виставлений на продаж за ціною 11,5 мільйонів доларів США. У будинку є басейн і гідромасажна ванна з ідилічним видом на океан.
Крім того, внаслідок його дій, юридична практика пана Шлезінгера раптово припинилася. Після клопотання дисциплінарного комітету про його негайне відсторонення він добровільно здав свою ліцензію і згодом був позбавлений права займатися адвокатською діяльністю. Однак його справа пролила світло на непрозорий характер адвокатських дисциплінарних проваджень у Нью-Йорку, які залишаються конфіденційними до тих пір, поки не будуть застосовані публічні санкції, такі як призупинення або позбавлення права займатися адвокатською діяльністю. Дивовижно, але під час цього процесу, який над паном Шлезінгером тривав цілий рік, він продовжував представляти клієнтів, навіть подав принаймні один позов про лікарську недбалість.
Досі не з’ясовані хроніки з діяльності адвоката
Час, коли дисциплінарні органи почали отримувати скарги на пана Шлезінгера, залишається незрозумілим. За кілька місяців до того, як комітет розпочав розслідування у вересні 2014-го року, була отримана скарга від мешканця Квінсу, але вона не була розглянута. Представники нью-йоркського суду, посилаючись на закони про конфіденційність, що регулюють розслідування неправомірної поведінки адвокатів, відмовилися повідомити, коли комітет вперше отримав скарги на пана Шлезінгера, кількість скарг або їхній характер.
Девід Букставер, директор з комунікацій судової системи штату, пояснив, що зміна законів про таємницю та прозорість дисциплінарних проваджень щодо адвокатів вимагатиме законодавчих дій. Так, згідно з твердженнями правників, більша прозорість допоможе запобігти тому, щоб такі порушення не залишалися непоміченими протягом тривалого часу.
Поки юридична спільнота бореться з цією шокуючою справою, колишні клієнти пана Шлезінгера залишаються здивованими, чи отримають вони коли-небудь належні їм кошти. Процес реституції, ймовірно, буде довгим і складним, включаючи зусилля з ідентифікації та визначення місцезнаходження жертв, оцінки загальних понесених збитків і справедливого розподілу відшкодованих коштів. Різні організації, такі як асоціації адвокатів та групи правової допомоги, можуть бути залучені до сприяння процесу реституції та надання підтримки постраждалим клієнтам.
Протверезне нагадування справою пана Шлезінгера
Насамкінець, падіння Стюарта А. Шлезінгера є протверезним нагадуванням про потенційну можливість зради та неправомірної поведінки в юридичній професії. Вплив на його клієнтів є невимірним, оскільки вони не лише зазнали фізичних та емоційних труднощів, але й зазнали фінансових втрат через його шахрайські дії. Цей випадок слугує повчальною історією та підкреслює необхідність надійного нагляду, прозорості та підзвітності в правовій системі для захисту інтересів клієнтів і підтримки доброчесності професії.
Наслідки шахрайської схеми Стюарта А. Шлезінгера виходять за межі безпосередніх жертв його обману. Вона похитнула довіру громадськості до правової системи та поставила під сумнів ефективність регуляторних механізмів у запобіганні подібним правопорушенням. Клієнти, які колись вірили в доброчесність і професіоналізм адвокатів, тепер стикаються зі скептицизмом і невпевненістю при зверненні за юридичним представництвом. Викриття дій Шлезінгера підкреслює необхідність посилення гарантій та нагляду для захисту вразливих осіб, які покладаються на юристів у пошуках правосуддя.
Крім того, цей випадок спричинив дискусії в юридичній спільноті щодо необхідності більш суворих правил та етичних норм для запобігання подібним інцидентам у майбутньому. Дехто стверджує, що юридичні фірми повинні запровадити більш суворі заходи внутрішнього контролю, наприклад, вимагати кілька підписів на розрахункових чеках або проводити регулярний аудит клієнтських коштів. Крім того, лунають заклики до підвищення прозорості адвокатських дисциплінарних проваджень, що дозволить підвищити обізнаність громадськості та ретельність розгляду справ про неправомірну поведінку.
Справа Шлезінгера слугує суворим нагадуванням про те, що юридична професія, як і будь-яка інша, не захищена від корупції та шахрайства. Однак вона також підкреслює стійкість і рішучість правової системи боротися з такими порушеннями і домагатися справедливості для жертв. Наразі докладаються зусилля для компенсації шкоди, завданої діями Шлезінгера, як шляхом відшкодування збитків постраждалим клієнтам, так і шляхом вжиття заходів для запобігання подібних інцидентів у майбутньому. Враховуючи досвід цих прикрих подій, юридична спільнота прагнутиме відновити довіру та відстоювати принципи доброчесності та підзвітності, які лежать в основі юридичної практики.